Фонетика німецької мови нараховує 44 звуки, серед яких розрізняють 16 голосних, 3 дифтонги, 22 приголосні і 3 африкати(звукосполучення [kv] та [ks] часто розглядають як африкати, проте в МФА вони не враховуються)[11]. Крім стандартного набору звуків в німецькій можуть бути використані також звуки [ʌ] ( D 'u blin), [æ] ( C 'a nberra), [ə:] (New Jer sey), [ɔ:] (Hall), [ɶ:] (Chef d'ɶuvre), [w] (Waterproof), [θ] (Commonwealth), [ð] (CiudadTrujillo), [ʤ] (Gin), які використовуються переважно в словах іноземного походження.
У залежності від положення язика німецькі голосні поділяються на голосні переднього (i, e, ä, ö, ü) і заднього ряду (a, o, u). Вони бувають довгими і короткими, причому 8 голосних літер дають 16 голосних звуків. Тривалість голосних пов'язується з якістю складу, який вони утворюють. Тож розрізняють відкриті (що закінчуються на голосний або складаються з одного голосного) і закриті склади (що закінчуються на одну або кілька приголосних). Дифтонгом називається злита вимова в одному складі двох голосних. Залежно від участі голосу німецькі приголосні поділяються на глухі, дзвінкі (проривні та щілинні) і сонорні (звучні). Африкатом називають злиту вимову двох приголосних.
Немає коментарів:
Дописати коментар