Словники
- Йоганн Крістоф Аделунг випустив в 1781 перший великий словник.
- Брати Грімм в 1852 почали створення великого Словника німецької мови (Deutsches Wörterbuch), який був завершений лише в 1961.
Німецька фонетика та фонологія — це насамперед фонетична і фонологічна системи літературної німецької мови, оскільки сама німецька мова неоднорідна, має декілька стандартних варіантів у залежності від країни поширення і багато діалектів, кожен з яких має свої власні фонетичні особливості.
Наприкінці XVIII століття еталонною німецькою вимовою вважалася саксонська, що пояснюється сильним впливом саксонських діячів мистецтва і науки на німецьку культуру. Уже в XIX столітті вимова, характерна для мови жителів північної Німеччини, істотно зміцнила свої позиції, що, з одного боку, було пов'язане з посиленням Пруссії і створенням під її егідою об'єднаноїНімецької імперії, з другого — стандартами північнонімецької вимови, що вже зміцнилися в усному мовленні.
Це вимова вперше було кодифікована в «Сценічній вимові» (Deutschen Bühnenaussprache) Теодора Зібса в 1898 році. Сучасніорфоепічні словники загалом лише з невеликими відхиленнями відповідають нормам, встановленим Зібсом. Так, наприклад, сучасна вимова звуку [r] вже не відповідає фонемі /r/. Сьогодні визнаними нормами вимови вважаються норми Конрада Дудена, які були наведені в його «Орфоепічному словнику» (Duden-Aussprachewörterbuch), що розкриває всі основні правила фонетики і фонології, але водночас, не завжди відображає сучасний стан німецької вимови. Причиною цих невідповідностей є зміна в мові німців, пов'язана з низкою факторів, серед яких чільне місце займає вплив сучасної західної культури. Проте норми літературної німецької мови та її фонетики та фонології продовжують викладатися в німецьких школах та вищих навчальних закладах.
Джерела кодифікації орфоепічної норми німецької мови
| |||
Рік
|
Місто
|
Редакція
|
Назва словника
|
1959
|
Лейпциг
|
Г. Крех
|
“Орфоепічний словник німецької літературної мови”
|
1962
|
Маннгейм
|
М. Майнхольд
|
Перший словник вимови серії ДУДЕН
|
1969
|
Берлін
|
Т. Зібс
|
“Вимова німецької мови”
|
1982
|
Лейпциг
|
У. Штетцер
|
“Великий словник німецької вимови”
|
Чому північнонімецька вимова свого часу зміцнила позиції?
ВідповістиВидалитиВимова, характерна для мови жителів північної Німеччини, істотно зміцнила свої позиції, що, з одного боку, було пов'язане з посиленням Пруссії і створенням під її егідою об'єднаної Німецької імперії, з другого — стандартами північнонімецької вимови, що вже зміцнилися в усному мовленні.
ВидалитиЯкі норми вимови вважаються визнаними сьогодні?
ВідповістиВидалитиСьогодні визнаними нормами вимови вважаються норми Конрада Дудена, які були наведені в його «Орфоепічному словнику» (Duden-Aussprachewörterbuch), що розкриває всі основні правила фонетики і фонології, але водночас, не завжди відображає сучасний стан німецької вимови.
Видалити